ПИТАННЯ ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ АЛІМЕНТІВ

 Постанова КЦС ВС від 22.07.2024 № 688/4308/23 (61-5168св24):

Суддя-доповідач: Луспеник Д. Д.

Те, що позивач має на утриманні дітей, які народились в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, саме по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року

№ 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Позивач зазначав, що визначений судом розмір аліментів він не має можливості сплачувати, оскільки його сімейний стан змінився.

З 11 вересня 2021 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , від якого має малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають на його утриманні.

Отже, після видачі судового наказу від 28 червня 2023 року у позивача народилася від іншого шлюбу ще одна дитина, інші обставини були наявними на час видачі судового наказу.

Також вказував, що орендує житло за 8 000,00 грн щомісячно відповідно до договору оренди від 16 березня 2023 року.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Зокрема, суди попередніх інстанцій, на обґрунтування судового рішення посилались на те, що позивач протягом 2021-2022 років та на початку 2023 року добровільно сплачував аліменти на утримання дочки від першого шлюбу - ОСОБА_3

у розмірі 2 000,00 грн та регулярно робив покупки для своєї дитини.

Також позивач має на праві спільної власності нерухоме майно - квартиру

у м. Новодністровськ Чернівецької області (1/5 частина), а також 16 березня

2023 року придбав автомобіль марки Jeep Cherokee, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2,4 л, бензин. Він працює в ТОВ «Нова Пошта» з 19 листопада 2019 року, його дохід з 01 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року склав 24 223,62 грн.

Таким чином, суди попередніх, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши подані у справі докази, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду:

від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження 61-702св19),

від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20),

від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21),

від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання заявника в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах

від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22),

від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22-ц (провадження 61-10748св23) колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин, так як у кожній конкретній справі суд з`ясовує наявність підстав, передбачених статтею 192 СК України для зменшення розміру аліментів.

Зменшення аліментів

Постанова КЦС ВС від 21.02.2024 № 676/2582/23 (61-17837св23):

https://zakononline.com.ua/court-decisions/show/117207058

Суддя-доповідач: Фаловська І. М. 

Ураховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі (зменшення розміру аліментів), вона є справою, що виникає із сімейних правовідносин, а отже, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження

Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено право кожного на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається

ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.

Так, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:

1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (пункт 1 частини перша та друга статті 274 ЦПК України).

У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України).

При цьому законодавцем визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України).

У справі, що переглядається, предметом спору є зменшення розміру аліментів на дитину.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 41).

Процесуальне питання щодо неможливості розгляду спорів про зменшення розміру аліментів на дитину у порядку спрощеного позовного провадження вже перебувало на розгляді Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року в справі

№ 682/2454/22-ц (провадження № 61-10748св23), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що ураховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі (зменшення розміру аліментів), вона

є справою, що виникає із сімейних правовідносин, а отже, відповідно

до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України не може розглядатися

в порядку спрощеного позовного провадження.

Аналогічний правовий висновок щодо вирішення вказаного процесуального питання викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року

у справі № 752/1058/23.

Усупереч вищенаведеним нормам процесуального права та правовим висновкам Верховного Суду суд першої інстанції розглянув і вирішив справу у спорі, що виникає із сімейних правовідносин, в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, не звернув уваги на те, що в справі спір виник із сімейних відносин та не стосувався стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплати додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміни способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, а тому ця справа не могла бути розглянутою за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому апеляційний суд не врахував, що пунктом 7 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на зазначені порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про зменшення аліментів.

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду та направлення справи на новий розгляд до апеляційного суду із зазначених підстав (порушення процесуальних норм), а тому інші підстави відкриття касаційного провадження щодо оскарження рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2023 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року по суті спору суд касаційної інстанції не аналізує.