Постанова 31 травня 2023 року, справа № 372/931/19, провадження № 61-10572св22, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., https://reyestr.court.gov.ua/Review/111385411
У березні 2019
року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа - ОСОБА_4 , про припинення права власності у спільному майні за
вимогою іншого співвласника. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з
09.12.1998 перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , батьком відповідачів. За час
спільного проживання вони з чоловіком придбали гаражний бокс в гаражному
кооперативі; садовий будинок площею 33,7 кв. м, розташований на земельній
ділянці площею 0,059 га. ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_5 помер; після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої, крім
іншого, увійшли зазначені гаражний бокс та садовий будинок із земельною
ділянкою. Спадкоємці першої черги, а саме позивач та відповідачі у справі,
після смерті ОСОБА_5 своєчасно прийняли спадщину шляхом подання відповідної
заяви до нотаріальної контори. Після
смерті ОСОБА_5 відносини між сторонами у справі погіршились, виникли конфлікти
щодо спадкового майна, позивач та відповідачі не є членами однієї сім`ї, ніколи
не вели спільного господарства. Враховуючи те, що частка відповідачів у
спільному майні є незначною, а виділення в окреме користування 1/6 частини
гаражного боксу та садового будинку із земельною ділянкою кожному з
відповідачів є неможливим, ОСОБА_1 просила припинити право власності кожного з
відповідачів у вказаних вище гаражному боксі та садовому будинку із земельною
ділянкою, визнати за нею право на 1/3 частину вказаного нерухомого майна та
присудити відповідачам компенсацію вартості по 1/6 частині кожному спірного
майна. Місцевий г/с рішенням від 20.12.2021, яке залишене без змін апеляційним
судом (постанова від 27.09.2022), у задоволенні позову відмовив, зобов`язав ТУ
ДСА України в Київській області повернути ОСОБА_1 з депозитного рахунка грошові
кошти в сумі 270 349,66 грн, які були нею внесені 07.03.2019 згідно з
квитанціями № 14, 15, 16, 17. Відмовляючи в задоволенні позову суди виходили з
того, що позивач не надала суду доказів про
неможливість виділу в натурі належної кожному з відповідачів 1/6 частини
спадкового майна та неможливість спільного користування, про незначність частки
відповідачів у спадковому майні, а також доказів того, що припинення права
відповідачів на їх частку не завдасть істотної шкоди їх інтересам як
співвласникам цього майна. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу
частково, скасував судові рішення нижчих судів та направив справу на новий
розгляд, вказавши на єдність практики застосування ст.365 ЦК України; апеляційний
суд не врахував та не звернув уваги на те, що частка відповідачів у
спірному нерухомому майні є незначною; не перевірив чи припинення права на
частку в спірному майні, яка є незначною, завдасть істотної шкоди інтересам
співвласникам, а а відтак дійшов передчасного висновку про залишення
апеляційної скарги без задоволення. При цьому роблячи висновок про неможливість
виділу в натурі належних часток спірного майна кожному з відповідачів,
апеляційний суд не звернув уваги на те, що гаражний бокс має площу 38,3 кв. м,
а садовий будинок - площу 33,7 кв. м, 1/6 частина яких належить кожному з
відповідачів, а згідно пункту 1 ч.1 ст.365 ЦК України право
особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на
підставі позову інших співвласників, якщо, зокрема, частка є незначною і не
може бути виділена в натурі.
Короткі висновки:
Ø …що право власності співвласника на частку
в спільному майні може бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок
такого припинення шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при
вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою
інших співвласників.
Ø Умови, за наявності яких суд може
припинити право співвласника на частку у спільній власності у порядку,
визначеному ст.365 ЦК України, повинні досліджуватися судом з урахуванням
положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод та усталеної прецедентної практики ЄСПЛ (…), згідно з
якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснене: з
метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника
(суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і
пропорційності.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Ø
Статтею
41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений
права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження
об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з
мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом,
та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання
власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян,
інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Ø
Частиною
1 ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння,
користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не
впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Ø
Власник
володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник
має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При
здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний
додержуватися моральних засад суспільства (ч.1, 2 ст.319 ЦК України).
Ø
Право
власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права
чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
Ø
У ч.1
ст.356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням
часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Ø
Частинами
1-3 ст.358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності
здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися
про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою
власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та
користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці
у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право
вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном,
відповідної матеріальної компенсації.
Ø
Статтею
365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути
припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1)
частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3)
спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не
завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Ø
Суд
постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за
умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний
рахунок суду.
Ø
У
постанові ВП ВС від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17 (провадження №
12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності
одночасно») в ст.365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи
на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших
співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у ч.1 цієї
статті обставин (зокрема, в п.1-3). Водночас необхідно зважати, що правова
норма, закріплена п.4 ч.1 ст.365 ЦК України, не може вважатися самостійною
обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням
суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке
припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам
співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у
спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за
наявності хоча б однієї з обставин, передбачених п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України,
за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника,
та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок
суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх
сукупності».
….
Ø У постанові ВС від 30.05.2018 у справі №
760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що «висновок
про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї,
вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей
об`єкта, який є спільним майном. Та обставина, що відповідач та її діти
зареєстровані в іншому житловому приміщенні само по собі не є підставою
для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному
майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке
припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї».
Ø У постанові ВС від 09.10.2019 в справі №
750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок щодо застосування п.4
ч.1 ст.365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має
відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам
співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого
співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення
позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може
бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням
обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова
спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його
сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи
повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова
або немайнова) внаслідок припинення права на частку».
Ø
Слід
зауважити, що право власності співвласника на частку в спільному майні може
бути припинено, але за умови, що завдана внаслідок такого припинення шкода не
буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про
припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
Ø
Аналогічна
правова позиція викладена у постановах ВСУ від 16.01.2012 у справі № 6-81цс11,
від 02.07.2014 у справі № 6-68цс12, від 24.02.2016 у справі № 6-2784цс15 та від
23.11.2016 у справі № 6-1943цс16.
Ø
Вказані
судові рішення свідчать про єдність практики застосування ст.365 ЦК України.
Виходячи із встановлених у справі обставин, з врахуванням при вирішенні спору
інтересів усіх співвласників, суд вирішує питання щодо наявності або
відсутності підстав вважати, що припинення права особи на частку у спільному
майні за рішенням суду завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.
Ø
Умови,
за наявності яких суд може припинити право співвласника на частку у спільній
власності у порядку, визначеному ст.365 ЦК України, повинні досліджуватися
судом з урахуванням положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод та усталеної прецедентної практики ЄСПЛ
(рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення
від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), згідно
з якими втручання у право власності може бути виправданим, якщо воно здійснене:
з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника
(суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.
Ø
Вирішуючи
спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів, апеляційний суд
наведеного не врахував, не звернув уваги на те, що частка відповідачів у
спірному нерухомому майні є незначною. Висновок про істотність шкоди, яка може
бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням
обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном; не перевірив
чи припинення права на частку в спірному майні, яка є незначною, завдасть
істотної шкоди інтересам співвласникам.
Ø
А
відтак дійшов передчасного висновку про залишення апеляційної скарги без
задоволення.
Ø
При
цьому роблячи висновок про неможливість виділу в натурі належних часток
спірного майна кожному з відповідачів, апеляційний суд не звернув уваги на те,
що гаражний бокс в гаражному кооперативі … має площу 38,3 кв. м, а садовий
будинок НОМЕР_4 (з
надвірними спорудами) … - площу 33,7 кв. м, 1/6 частина яких належить кожному з
відповідачів, а згідно пункту 1 ч.1 ст.365 ЦК України право
особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на
підставі позову інших співвласників, якщо, зокрема, частка є незначною і не
може бути виділена в натурі.
…
Ø У зв`язку з наведеним колегія суддів
вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену
постанову апеляційного суду скасувати і направити справу на новий розгляд до
суду апеляційної інстанції.
Немає коментарів:
Дописати коментар