ПОДІЛ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ

Постанова КЦС ВС від 20.09.2023 №361/8772/19 (61-4657св23): Суддя-доповідач: Лідовець Р.А.https://reyestr.court.gov.ua/Review/113794326

Кожен із подружжя має право на виділ його частки в натурі, а якщо згоди про поділ майна подружжя досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку; допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або іншого уповноваженого суб`єкта

Поняття спільної часткової власності визначено у ч.1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Системний аналіз правових норм статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Зазначені правові висновки викладені у постановах ВС України від 16.11.2016 у справі № 6-1443цс16 та від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13, у постанові ВС від 29.09.2019 у справі № 286/3653/18 (провадження № 61-38св20).

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Головним критерієм поділу майна як об`єкта права спільної сумісної власності є припинення правовідносин спільної сумісної власності між колишніми учасниками і припинення відносин спільної власності взагалі (ч.3 ст.372 ЦК України); у разі поділу кожен учасник має право одержати в натурі ту частину спільного майна, яка відповідає його частці у спільному сумісному майні.

Частиною 1 ст.71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

При поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч.4 та 5 ст.71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно зі ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України).

У постанові ВС від 25.09.2019 у справі №205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18) зроблено висновок, що «системний аналіз положень ст.183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася».

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 712/9240/16-ц (провадження № 61-13395св19).

У постанові ВС від 10.02.2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що «у справі, що переглядається, суди не врахували, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об?єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У ч.1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що згідно з висновком експерта за результатами судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, проведеної Українським центром судових експертиз, від 21.12.2020 №2-21/12, суду запропоновано технічно можливі варіанту поділу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 з незначним відступом від ідеальних часток співвласників з розрахунком компенсацій у зв`язку з відхиленням від ідеальних часток співвласників (том 1, а. с. 148-196).

ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про вибір варіанту розподілу (том 1, а. с. 220).

Відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суд апеляційної інстанції передчасно виходив із того, що за відсутності згоди відповідача на компенсацію різниці вартості часток у спільному майні подружжя неможливий реальний поділ спірного майна, керуючись при цьому ч.4 та 5 ст.71 СК України, оскільки ці норми стосуються неподільних речей, а за матеріалами цієї справи було проведено судову експертизу, якою зроблено висновок про технічну можливість виділу в натурі частини будинку з незначним відступом від ідеальних часток.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст.364, 365, 367 ЦК України, не вирішивши спір по суті, фактично залишивши права та обов`язки сторін без урегулювання. Рішення суду має остаточно вирішити спір по суті і захистити порушене право.

Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджувався з виплатою компенсації. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не є вирішення спору по суті, є неефективним. Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності й добросовісності.

Суди й існують для того, щоб вирішувати спори на підставі повного та всебічного розгляду справи, а завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

У справі, що переглядається, апеляційний суд не врахував: що кожен із подружжя має право на виділ його частки в натурі, а якщо згоди про поділ майна подружжя досягти не вдалося, то поділ провадиться в судовому порядку; встановлення технічної можливості поділу в натурі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки згідно із змістом висновку експерта від 21.12.2020 № 2-21/12 та відсутність в ньому умов і обмежень, які б унеможливлювали вирішення цієї справи по суті; позивач погодився на один із запропонованих експертом варіантів поділу жилого будинку; допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або іншого уповноваженого суб`єкта.

За таких обставин апеляційний суд, ухвалюючи власне судове рішення, фактично не вирішив по суті спір про поділ в натурі нерухомого майна між співвласниками. Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити власне судове рішення, оскільки наявні обставини, які це унеможливлюють і вони вказані у статті 400 ЦПК України.

Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp