ПОДІЛ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ

 

🔥Постанова КЦС ВС від 21.09.2023 № 333/3529/19 ( 61-5193св23):

📎https://reyestr.court.gov.ua/Review/113626831

👨‍⚖️Суддя-доповідач: Синельников Є. В.

✅Істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником

70.Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

71.Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

72.Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

73.Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

74.Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

75.На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

76.З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

77.Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по травень 2018 року. Зазначене визнавалось сторонами та не оспорювалось ні в апеляційному, ні в касаційному порядку.

78.Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 зазначала, що під час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 було набуто у власність в порядку приватизації державного житлового фонду квартиру АДРЕСА_1 . Враховуючи здійснені за її та спільні кошти поліпшення такого майна (ремонт, облаштування, придбання речей для комфортного проживання, сплата комунальних послуг), а також трудові затрати, вважала, що наявні підстави для визнання такої квартири спільною сумісною власністю подружжя на підставі статті 62 СК України.

79.Урахувавши час набуття права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, а також чинні на час її набуття положення сімейного законодавства щодо віднесення до особистої приватної власності майна, набутого внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного майна таким, що набуте у спільну сумісну власність сторін.

80.Водночас судом апеляційної інстанції правильно враховано судову практику Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права (статей 57, 61 СК України у відповідній редакції) в частині визначення правового режиму майна, набутого одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду.

81.В контексті оцінки доводів ОСОБА_1 щодо наявності правових підстав для визнання спірної квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачених частиною першою статті 62 СК України, колегія суддів зауважує наступне.

82.Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

83.ВП ВС у постанові від 22.09.2020 у справі №214/6174/15-ц зауважувала, що істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

84.Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

85.Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

86.Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, наданим на підтвердження здійснення відповідачкою поліпшень спірної квартири та з огляду на те, що зазначені позивачкою дії (заміна вікон, сантехніки, проведення ремонту, купівлі побутової техніки та речей домашнього вжитку) не вплинули на істотне збільшення квартири у своїй вартості, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання такого майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя на підставі положень статті 62 СК України.

87.Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

88.Посилання касаційної скарги на обставини отримання у 2007 році

ОСОБА_2 споживчого кредиту та передання в заставу належної йому на праві власності нерухомості є безпідставним та не спростовують правильних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання належної ОСОБА_2 квартири, набутої в порядку приватизації державного житлового фонду у 2006 році, спільною сумісною власністю осіб, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

89.За відсутності підстав для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю сторін, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим правовий висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійним договору її дарування.

90.В частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для їх задоволення.

91.На підставі наявних у матеріалах справи письмових доказів судом правильно встановлено, що в період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 набула у приватну власність автомобіль Ford Transit, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який за відсутності доказів його придбання за особисті кошти позивачки, в силу положень                  статей 60, 70, 74 СК України є таким, що набутий у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з рівними частками кожного у ній.

92.Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

93.У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц зауважено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

94.Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

95.Встановивши, що спірний автомобіль був відчужений позивачкою без згоди іншого співвласника, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_2 грошової компенсації 1/2 частини його вартості.

96.Визначаючи вартість відчуженого позивачкою автомобіля, суд апеляційної інстанції взяв до уваги загальнодоступні відомості щодо ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна, що з урахуванням наведених вище положень, а також поведінки сторони позивача, яка протягом усього розгляду справи в суді (3,5 років), заперечуючи проти задоволення зустрічних позовних вимог, не надала жодної інформації щодо ціни продажу спірного автомобіля чи його ринкової вартості, а в суді апеляційної інстанції зазначила, що не має договору купівлі-продажу, відповідає вимогам законності та справедливості.

97.Посилання касаційної скарги, як на підставу для скасування оскарженого судового рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог

ОСОБА_2 , на необґрунтоване відхилення клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів є безпідставним.

98.Колегія суддів зауважує, що одними із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 4, 5, 22 частини третьої статті 2 ЦПК України).

99.Учасники судового процесу та їхні представники, як зазначено у частині першій статті 44 ЦПК України, повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

100.На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

101.З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції виконав вказівки суду касаційної інстанції, правильно визначився із характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією та з урахуванням встановлених фактичних обставин та оцінки поданих сторонами доказів у їх сукупності дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання квартири спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину квартири, визнання договору дарування недійсним, а також про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2  про стягнення на його користь грошової компенсації за проданий автомобіль.

🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp