ПОДІЛ МАЙНА ПОДРУЖЖЯ. ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ

Постанова КЦС ВС від 13.02.2024 № 638/15236/19 (61-14000св23)? Суддя-доповідач: Сакара Н. Ю. : https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043815

Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності

Щодо застосування строків позовної давності

95. До вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частини перша - друга статті 20 СК України).

96. Позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 СК України).

97. У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №320/3072/18 (провадження №61-5819св19) зазначено: «до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності (постанова Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15). Початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК України) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК України), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина друга статті 72 СК України). Строк позовної давності обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору між ними».

98. Встановивши, що спір між сторонами щодо поділу майна та стягнення сплачених грошових коштів до подання у грудні 2018 року ОСОБА_2 позову до ОСОБА_4 про стягнення частини сплачених грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором у справі

№ 638/18499/18 не виникав, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що саме з моменту подачі позову ОСОБА_2 у справі № 638/18499/18 слід відраховувати позовну давність на звернення позивачки з даним позовом до суду за захистом порушеного права.

99. Оскільки позивачка звернулася із зазначеним позовом до суду у вересні 2019 року, тобто в межах строку позовної давності, то відсутні підстави для застосування позовної давності.

100. Зважаючи на вищевказане, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16; у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 06 червня 2018 року у справі № 712/6574/16-ц від 20 червня 2018 року у справі № 263/240/16-ц, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 640/14686/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 24 березня 2020 року у справі № 367/3800/14-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3, від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18, від 14 липня 2021 року у справі № 640/23008/18, від 05 жовтня 2021 року у справі № 755/16464/20, від 20 квітня 2022 року у справі № 910/2615/18, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 13 вересня 2023 року у справі № 464/3901/21, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

101. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

102. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова ВП ВС від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

103. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.